|
|
 |
|
День Європи-2004 у Бердянську |
Євро - єдина валюта Європейського Союзу
Європа легко долає перешкоди, пов'язані з обміном валют - Брюссель, 2 січня 2002 року
Європейська громадськість тепло сприйняла появу євро-банкнот та монет у перший день їх офіційного введення в обіг. Повідомлень про значні технічні проблеми не надходило, та й насправді рівень підготовки в більшості країн-членів виявився кращим, ніж сподівались.
Євро - єдина валюта Європейського Союзу
Що таке євро?
Євро - це єдина валюта Європейського Союзу, запроваджена в одинадцятьох із п'ятнадцяти його країн-членів. Ці одинадцять країн успішно забезпечили виконання чотирьох критеріїв конвергенції, визначених в Угоді про утворення Європейського Союзу (відомій також під назвою "Маастрихтська угода") в 1992 році з метою зближення європейських економік в процесі введення євро.
До травня 1998 року країни-члени повинні були відповідати таким критеріям: по-перше, кожній країні необхідно було продемонструвати, що відношення державного дефіциту до валового внутрішнього продукту не перевищує 3%; по-друге, відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту не повинно перевищувати 60% чи наближається до цього показника швидкими темпами; по-третє, рівень інфляції не повинен перевищувати більш ніж на 1,5 % середній рівень трьох країн-членів з найкращими показниками рівня стабільності цін за попередній рік; по-четверте, протягом щонайменше двох попередніх років нормальне відхилення величини обмінного курсу національних валют не повинно виходити за граничні значення, передбачені в рамках Європейської монетарної (валютної) системи.
Три країни - Великобританія, Данія та Швеція - не погодилися вводити євро в 1999 році, проте існує ймовірність, що це буде зроблено згодом. Греція ухвалила рішення вводити євро в 2000 році.
В січні 1999 року євро було введено в обіг на світових фінансових ринках, даючи можливість банкам та фондовим біржам проводити транзакції в євро. Однак, готівкові банкноти та монети з'являться в обігу лише в січні 2002 року. Перехідний період тривалістю півроку дозволить одночасне функціонування в Єврозоні національних валют поряд з євро.
Європейський Центральний Банк, заснований у червні 1998 року у Франкфурті, здійснюватиме управління та контроль за операціями в євро. Головне завдання його полягатиме в забезпеченні стабільності рівня цін в межах зони євро шляхом проведення єдиної валютної політики, яка гарантуватиме однакові інфляційні показники й однакові процентні ставки в усіх одинадцяти країнах-членах Єврозони. Проте, питання економічної політики (такі як оподаткування та урядові витрати) залишаються у компетенції національних урядів. До складу Ради Правління ЄЦБ входять управляючі центральних національних банків кожної країни-члена ЄС.
Обмінні курси національних валют (як відносно валют інших країн Єврозони, так і відносно євро) були незмінно встановлені 1 січня 1999 року. Девальвація валюти як механізм подолання економічних труднощів у країнах не буде прийнятною.
Монети та банкноти євро
Євро складається зі 100 центів. Як монети, так і банкноти з'являться в обігу з 1 січня 2002 року. Технічні характеристики монет - розмір, вага, вміст металу - однакові в усіх країнах Єврозони. Випуск 56 мільярдів монет розпочався в середині 1998 року, а перші 13 мільярдів банкнот були надруковані в липні 1999 року. Дев'ять мільярдів банкнот підуть на заміщення національних валют, а чотири мільярди поповнять резерви.
Існує сім різних банкнот євро номіналом 5, 10, 20, 50, 100 , 200 і 500 євро. Купюри однакові з обох сторін незалежно від того, в якій країні вони віддруковані. На кожній банкноті відображений архітектурний стиль певного періоду в історії культури Європи, від класики до сучасності. На зворотній стороні кожної з банкнот - підпис діючого президента Європейського Центрального Банку Уіма Дуайсенберга.
Монети євро налічують усього вісім номіналів: 1 і 2 євро, а також 1, 2, 5, 10, 20 та 50 центів. Їх дизайн відрізняється від дизайну банкнот тим, що у всіх монет однакова лицьова сторона, проте зворотня сторона відображає національну специфіку кожної країни.
Переваги введення євро для Європейського Союзу
Введення євро матиме сприятливий вплив на економіки країн-членів, забезпечуючи, зокрема, стабільність, низькі процентні ставки та нульовий ризик обміну валют. В сфері бізнесу введення євро знизить затрати на здійснення комерційної діяльності та спростить систему зовнішньої торгівлі. В сфері споживання введення євро призведе до жорсткішої конкуренції і забезпечення більшого вибору товарів та послуг, стабільності цін та нижчих процентних ставок. Завдяки введенню євро подорожування стане легшим і дешевшим за рахунок ліквідації плати за проведення валютно-обмінних операцій.
11 країн-членів Єврозони зараз представляють:
290 млн. жителів (у порівнянні з 268 млн. жителів США та 126 млн. жителів Японії)
19,4 % світового ВВП (пор. 19,6% - США та 7,7% - Японія)
18,6 % - частка у світовій торгівлі (пор. 16,6 % - частка США та 8,2% - частка Японії)
Економічний та монетарний (валютний) союз – ретроспектива
Європейська Рада у Гаазі 1969 р., до якої входили глави держав і урядів, висунула перед Європейським співтовариством завдання створення Економічного та монетарного (валютного) союзу для гармонізації економічної та монетарної політики країн-членів з метою запровадження єдиної валюти. В 1971 році це завдання перетворилось на Програму Співтовариства, яка мала на меті створення ЕМС до 1981 року. Цей проект не був реалізований, головним чином, через несприятливий міжнародний економічний клімат.
У відповідь на світову кризу Співтовариство зробило спробу підтримати стабільність обмінних курсів валют країн-членів. Неспроможність стабілізувати "плаваючі" курси валют змусило розпочати пошук більш ефективного інструменту. В 1979 році виникла Європейська монетарна (валютна) система з референційним інструментом - Єдиною грошовою одиницею (ЕКЮ).
Проект по відновленню ЕМС розпочався в 1988 році, коли була зібрана команда експертів під керівництвом Жака Делора, тодішнього президента Європейської Комісії. Завдання групи полягало у дослідженні методів і визначенні стадій формування економічного і монетарного союзу. Доповідь Делора була схвалена Мадридською Радою у 1989 році, на якій було прийнято рішення про початок здійснення першої фази ЕМС у 1990 році та про підготовку міжурядової конференції з цієї проблеми. Конференція підготувала рішення Маастрихтського самміту, який схвалив Угоду про утворення Європейського Союзу, відому також під назвою "Маастрихтська угода". В Угоді визначені критерії економічної конвергенції, яких повинні дотримуватись при приєднанні до ЕМС, а також поставлено завдання введення єдиної валюти щонайпізніше до 1999 року.
Критерії конвергенції визначались таким чином: рівень інфляції не повинен перевищувати більш ніж на 1,5% середній рівень трьох країн-членів ЄС з найбільш низьким рівнем інфляції за попередній рік; державний дефіцит повинен складати менше 3% від ВВП, а державний борг - менше 60% ВВП; відсутність девальвації валюти принаймні протягом дворічного періоду, а середні номінальні довгострокові процентні ставки не повинні перевищувати більш ніж на 2% середні показники в трьох країнах з найнижчими ставками. З 1993 по 1997 роки здійснювалась перевірка економічної діяльності країн, що висловили бажання приєднатися до ЕМС, стосовно відповідності їх зазначеним критеріям.
Три стадії ЕМС
Передбачалось, що реалізація Угоди про ЕМС буде здійснюватись протягом трьох фаз, кожна з яких відзначатиметься притаманною їй значимістю, особливим характером і тривалістю.
Перша фаза (1 липня 1990 року - грудень 1993 року):
Друга фаза (січень 1994 року - грудень 1998 року):
Третя фаза (січень 1999 року - липень 2002 року):
Переваги єдиної валюти
На відміну від ЕКЮ, яка є просто референційною системою, євро - реальна валюта. З 1 січня 1999 року можна відкривати банківські рахунки в євро, здійснювати електронні перекази й платежі.
Вперше в історії суверенні держави погодились на заміну національних валют не лише спільною валютою, а й центральним банком і спільною валютною політикою. Прийняття євро дасть сприятливі результати в економіці країн-учасниць, зумовлюючи зокрема:
-стабільність - ситуація валютної кризи, яку Європа пережила на початку 1990 року і яка призвела до перегрупування паритету певних валют в межах Європейської монетарної системи аж до вилучення деяких з неї, не могла би повторитися ще раз. З огляду на розмір Європейський Центральний Банк легко може перенести потрясіння, викликані будь-яким майбутнім крахом;
-низькі процентні ставки - завдяки ринковій довірі, формуванню якої сприяє сильний і незалежний Європейський Центральний Банк. Низькі ставки, особливо довгострокові, сприятимуть інвестуванню, стимулюватимуть економічне зростання і створення нових робочих місць;
-нульовий валютний ризик - фіксований паритет означатиме більшу прозорість цін на товари й послуги, що призведе до жорсткішої конкуренції, нижчих споживацьких цін та створення нових можливостей розвитку підприємництва і співробітництва для європейських фірм.
Глосарій
Європейська Рада - глави держав або урядів 15 країн-членів Європейського Союзу проводять зустрічі щонайменше раз у півроку (у червні й січні) з метою визначення основних напрямків реалізації економічної політики країн-членів в процесі переходу на єдину валюту. Президентом Ради є один із глав урядів країн-членів, ротація президентства в Європейській Раді відбувається двічі на рік.
Європейська монетарна система - запроваджена в березні 1979 року з метою залагодження валютної нестабільності в ЄС. Паритети могли змінюватись тільки внаслідок взаємних угод між державами-членами і Європейською Комісією. Британський фунт стерлінгів залишився поза межами ЄМС.
Європейська Комісія - Виконавчий орган Європейського Союзу з правом висунення пропозицій законодавчого характеру. Комісія здійснює моніторинг економічної політики країн-членів, що прагнуть членства в Європейському монетарному (валютному) союзі.
Європейський Центральний Банк - Розташований у Франкфурті, ЄЦБ візьме на себе повноваження щодо реалізації монетарної (валютної) політики в зоні євро, а також забезпечить стабільність цін. До директорату ЄЦБ ввійдуть управляючі центральними банками 11 країн Єврозони. ЄЦБ заснований у червні 1998 року. Попередник ЄЦБ - Європейський монетарний (валютний) інститут.
Угода про утворення Європейського Союзу - Відома також як Маастрихтська угода, укладена в лютому 1992 року. Угодою визначались умови і графік запровадження єдиної європейської валюти.
|
